Позитивна психотерапія - психодинамічний метод із гуманістичним ставленням до природи людини та транскультуральним підходом. Назва методу походить від латинського слова "positum" - фактично існуючий стан речей.

Позитивна психотерапія - один із відомих методів сучасної наукової психотерапії, визнаний Всесвітньою Радою Психотерапії та Європейською Асоціацією Психотерапії.

Був створений Носрат Пезешкіаном в 1968 році. У 1997 році метод був удостоєний Головної медичної премії Німеччини «Річард-Мартін-Прайс» у галузі гарантії якості. Таким чином, позитивна психотерапія стала одним із небагатьох психотерапевтичних методів, які отримали наукове підтвердження її ефективності.

У 2009 році професор Носсрат Пезешкіан був номінований на Нобелівську премію з медицини та фізіології.

Всесвітня Асоціація Позитивної Психотерапії (WAPP) координує роботу Центрів, Інститутів та Асоціацій Позитивної психотерапії, що представляє, розвиває та адаптує цей метод у більш ніж у 20-ти країнах світу (http://www.positum.org). Асоціація приділяє велику увагу якості освіти фахівців у всьому світі відповідно до регуляцій Всесвітньої Ради з психотерапії (Відень, Австрія). Навчальні програми з позитивної психотерапії (базовий та майстер-курс) ведуть сертифіковані міжнародні тренери Міжнародної Академії Позитивної Психотерапії (IAPP).

Безумовними перевагами методу є доступність всім соціальних і вікових груп, простота мови, системний сімейний підхід і короткостроковість (загалом 25 - 40 сеансів). На даний момент метод ППТ представлений у понад 60 країнах світу.

Доведено високу ефективність методу також у навчанні, коучингу та бізнесі.

У Німеччині метод Позитивної Психотерапії входить до десятки основних методів психотерапії, офіційно рекомендованих до застосування та оплачуваних страховими компаніями.

Метод позитивної психотерапії ґрунтується на 3-х принципах, кожному з яких відповідає певна методична складова:

Принципу надії відповідає позитивний підхід у баченні здібностей та можливостей людини.

Принципу балансу відповідає змістовний диференціальний аналіз психодинаміки особистості, результатом якого є гармонізація первинних і вторинних актуальних здібностей людини.

Принципу самодопомоги відповідає 5-крокова метамодель, що використовується як стратегія гармонізації, адаптації та розвитку особистості, - спочатку в самому процесі психотерапії і потім у подальшому процесі самодопомоги людини собі та своєму оточенню: своєму партнеру, своїй сім'ї, своїй організації і т.д.